Семи островов золотых, говорят их не больше не меньше, но именно семь

[dashca]

Вчера на лекции по теории литературы Павел Николаевич вскользь упомянул о том, что в славянском сознании традиционно на Востоке находился Рай, а на Западе - Ад; В общем-то, это следует из Библии, в которой прямо так и сказано - "И насадил Господь Бог рай в Едеме на востоке, и поместил там человека, которого создал".* Но сдается мне, что и в дохристианские времена у славян хорошее было на востоке, а плохое - на западе. И это абсолютно логичная и понятная картина мира - на востоке солнце встает, приходит в мир, рождается, на западе - заходит, умирает, там и страна мертвых.

Однако, например, в западной Европе традиционно картина обратная: кельтский Аваллон, ирландский Тир-на-Ног’т, страна Джамблей, Толкиеновский Аман - всегда на заокраинном западе.
Из статьи в Википедии я почерпнула, что у арабов прекрасные острова - на западе, у японцев и китайцев - на востоке, и что в ирландских и кельтских легендах таких мест несколько, но все как одно на западе.

Единственное предположение, которое приходит мне в голову - что причина сугубо географическая - блаженная земля недостижима, следовательно, скорее находится за какой-то "большой водой", через которую на самом деле не плавали - в западной Европе океан на западе, в восточной Азии - на востоке. У арабов тоже на западе.
такая вот теория.
что думаете?

* Мама дорогая, рай - это абстрактное понятие, а Эдем - конкретное географическое место

Comments

[dmytrish.livejournal.com]

Міфи і казки, як твердив дядечко Юнг, — вияви в основному не об’єктивного, а психологічного хронотопу, вони не мають слідувати в усьому логіці подій: коли ідеться про сюжет міфа, то це художній твір, який повинен вкладатись у рамки елементарної логіки; але коли йдеться про символізм міфа, то можливе повернення Орфея із Аіду, що є нереальним для інших, можливо набуття втраченої молодості, воскресіння, — одним словом, символічне повернення назад у часі.
Я розумію, що це все здається маячнею, але після Грофа і Юнга в цьому починає ввижатись якийсь сенс.

[dashca-enotik.livejournal.com]

Я згодна з тезісами щодо сюжету і символізма, але цілком не згодна з твоїми трактовками конкретних символов,а також з узагальненнями, тому що маю певний досвід у питанні, которий підказує мені інше.

Пропоную або перейти до аргументів, або припиніти обмін думками, тому що, здається, вже зрозуміло що ми дуже по-різному розуміємо питання))

В рамках конркетної дискусії, то по-перше неможливо потрапити в ад живим - а Орфей саме це зробив, про це йдеться прямим текстом. Тобто він не вмирал, а просто побував там. А хто не вмирав, тот воскреснути не може.
І зовсім не кожне воскресіння є поверненням у часі, як правило, воно ім не є;

Мотив вмирання-воскресння-циклічності часу розповсюджен всюди, але як правило мова йде про персонажа-божество і про зміну сезонів. Найвідоміши приклади: Персефона, Бальдр, Осіріс