Пластик!

[dashca]

Эту фотографию многие репостили как пример того, насколько люди замусорили Землю

© Alex Marttunen*

На самом деле, по-моему, это отличный пример того, как экосистема приспосабливается к наличию в ней человека и его мусора, это так круто, люди бы никогда не научились так эффективно использовать разные левые штуки, мне кажется. Для меня этот рак - символ надежды, ей богу.

Или вот другой пример: Сегодня на субботнике убирала большую (на три мусорных мешка) кучу обрезков спилка и ткани (откуда они там взялись - другой вопрос) - под ними обнаружился муравейник и невероятное количество небольших коричневых многоножек, от которых меня передергивает, но это не отменяет того факта, что они часть природы и имеют полное право на существование.

Так что, Земля выживет, это людям кранты!

И сюда же:
Сегодня на субботнике молодой человек на полном серьезе рассказывал, что видел улитку, которой кто-то жестокий оторвал панцирь.
Я говорю - вы пробовали когда-нибудь оторвать панцирь от улитки? это нереально
- Ну, она живая была, говорит, но без панциря! Точно как улитка, но без - значит кто-то его оторвал"
я ему говорю - это был слизняк
такое удивление
дети цивилизации ))

* Автор фотографии - 11-и летний мальчик, сделал ее случайно в Тайланде, выиграл конкурс National Geographic

Comments

[dmytrish.livejournal.com]

Якщо по-серйозному, в межах сучасних наукових уявлень, то проблеми таки є. Одна річ, коли купа екологнутих оплакує звіряче замордованих відходами промисловості пташенят або співчуває дохлим рибкам, які і так дохнуть без нашої допомоги, друга — коли явища глобальні. Але так, з біосферою чи без, Земля існуватиме і нашого співчуття особливо не потребує.
Щодо виживання біосфери — то її зникнення більш ніж реальне, якщо не сказати, що неминуче, справа тільки в часі. Теперішня планетологія може сказати, що із великою ймовірністю на Марсі мільйярд років існував океан (і навіть водяний, а не метановий або ще якийсь), в якому були шанси на зародження життя. Але умови планети зробили його випаровування і дисипацію атмосфери неминучою, як і сталось за мільйярд років.
Поки людство не має достатніх ресурсів для перетворення цілої планети, єдине, що нам залишається — бути обережними, щоб випадково не запустити якусь ланцюгову реакцію необережним поштовхом (глобальне потепління, наприклад, рахується — підвищення температури тягне за собою прискорення потепління, тому це дуже небезпечний варіант, тут не дуже великий поштовх може розхитати все, хоча проблема того ж озонового шару досить надумана — він не так засіб захисту від ультрафіолетового проміння, як наслідок).

[dashca-enotik.livejournal.com]

Є певні закони щодо розвитку популяцій будь-якого вида. У спрощеному вигляді вони нам кажуть, що певна популяція розвивається і набуває численності, потім використовує усі ресурси, через це наступає колапс, численість різко зменьшується і починає відновлятися дуже повільно. За цей час ресурси відновлюються, і потім кількисть особ у популяції достигає баланса з ресурсами і існує поки обставини не зміняться. Наш колапс ще попреду, це цілком очевидно.

Коли я була маленька, мене це дуже дратувало - як це, будуть часи, коли не тільки мене, не тільки людства, а навіть Землі не існуватиме (бо Солнце вибухне і поглотить ії) . Тепер я дивлюсь на це з фатализмом. Бог дав, Бог узяв.