(no subject)

[dashca]

Моряки, бродяги, ученые и прочий странный народ -
Господи, сохрани их, тех, кто не знает куда плывет
Кто ступает на берег, а там их никто не ждет
Кто расскажет, запишет, выпьет, выйдет в рейс, а потом умрет.

Тот умен, кто не ждет, не надеется и не просит
Уезжает от моря на материк, получает работу золотаря, менеджера, водоноса
Женится по расчету, любит Маркса, Энгельса, Ломоносова
Не читает детям ни Янссон, ни Линдгрен, а только Носова.

Помни - всякого капитана тянет морское дно,
а ты все еще свободна, берег, вокзал, кино
Не жди по ночам сигнала, работай, люби, играй
пока не приплыл твой клипер,
или
просто
речной
трамвай.

Comments

[archervarius.livejournal.com]

як для тебе - слабо. водянистий вірш про воду)

позитиви: те, що взяла одну тему, а не "дао казахського акина" (что вижу - то и пою))

цікава спроба строфіки і римування аббб сддд (хоча, ІМХО, ігри з банальними римами теж банальні. ждет-умрет-пойдет-придет-уйдет-носова-ломоносова-кривоносова-поносова...)

чому збилася на еефф у третій строфі?

з образами гірше. вода + образна система Бродського (вірші "Воротишся на родину" + "Новый Жюль Верн").

вода - це все оце "берег, вокзал, кино, Не жди по ночам сигнала, работай, люби, играй". выдкриваємо улюбленого Бродського і бачимо, що уже він старається вводити в повтори метафори, розбавляти їх ("Стихи на зимнюю кампанию...": "подминает державы, воспоминанья, блузки" - тобто ряд не однорідний, а навпаки.

ще до рядів - мало мотивації. чому іменно ломоносова (як він стосується маркса-енгельса)? для рими? це називається "затичка"...

те ж саме - чим незнайка гірший пеппі? протиставлення янсен носову - ще якось можна пояснити, а лінгрен - носову - якось натягнуто.

[dashca-enotik.livejournal.com]

Щиро дякую за аналіз!

Цікаво, що існую якась "я" з певним рівнем, для себе-то то ніякої мені не має.
А хіба мені притаманне акинство? Мені здавалось, що скоріше ні)

Про римування вся справа в тому, что я вважала, що це аааа бббб ссвв
Збилася тому, що так вийшло. Не думала про це особливо (ну, це не плюс мені, звичайно)

Угу, про метафори зрозуміло. Дякую. Мені де-не-де це вдається, але рідко
десь у голові було "завсегдатай таверен и книг", но не лягло
--------

Щодо книг, то то мабуть моя пташина мова, але Ломоносов не для рими, він с самого початку був. Чомусь ще зі школи він лег для мене у цей ряд, серед портретів на стінах, цитат, образів.

Ліндгрен - мались на увазі в першу чергу її, як би так мовити? Пасіонарні речі - "Ронья, дочь разбойника", "Братья Львиное сердце", "Мио, мой Мио"
у яких розкрити різні складні теми людських відносин, саможертви, смерті, і т.д. Їх герої - діти, яким довелося вирішувати дорослі проблеми, які окрім них ніхто вирішити не міг. (І тим вони подібні до Властеліна кілець)
Янсон теж підіймає ці теми, ну і ще багато чого

А Незнайка цих питань не торкається аж ніяк.
Він цікавий у дитинстві, але від нього серце не замирає.
Своїм дітям читати не буду, напевно

[archervarius.livejournal.com]

>> А хіба мені притаманне акинство?

У сучпоезії дві хвороби - штучна філологічність, яку видають за "мудрість" і копання в лайні, яке видають за щирість)

те, що ти не просто фіксувала імпресії, а взяла тему - це гуд.

>> Цікаво, що існую якась "я" з певним рівнем

у всіх, хто пише, є рівень ;) колись я взяв свої тексти, оцінив свій рівень і перестав писати)))

>> вважала, що це аааа бббб ссвв

да, ганьба мені - провтикав неточні рими в перших версах) питання знімається.

монорима взагалі штука специфічна, додає відтінку "фрашки" (формальної забавки), або рими псує. але то таке.

>> Він цікавий у дитинстві, але від нього серце не замирає.

якою моделлю вимірювача серцезамирання користуєшся?) якщо серйозно, то коли певна частина тексту аргументується лише вподобаннями автора, то кількість тих, хто розуміє текст обмежується автором))) або треба зносочку ставити

... ломоносова*
_________________

* авторка вірша дуже любить ломоносова. це така пташина мова (авт.)

одним словом, про мотивацію зле забувати)

[dmytrish.livejournal.com]

Я уже теж хотів спитати, чому Незнайко такий ображений, я ж його любив у дитинстві, як-ніяк. Але відповідь задовольняє, на жаль чи на щастя )