(no subject)

[dashca]

Моряки, бродяги, ученые и прочий странный народ -
Господи, сохрани их, тех, кто не знает куда плывет
Кто ступает на берег, а там их никто не ждет
Кто расскажет, запишет, выпьет, выйдет в рейс, а потом умрет.

Тот умен, кто не ждет, не надеется и не просит
Уезжает от моря на материк, получает работу золотаря, менеджера, водоноса
Женится по расчету, любит Маркса, Энгельса, Ломоносова
Не читает детям ни Янссон, ни Линдгрен, а только Носова.

Помни - всякого капитана тянет морское дно,
а ты все еще свободна, берег, вокзал, кино
Не жди по ночам сигнала, работай, люби, играй
пока не приплыл твой клипер,
или
просто
речной
трамвай.

Comments

[archervarius.livejournal.com]

>> А хіба мені притаманне акинство?

У сучпоезії дві хвороби - штучна філологічність, яку видають за "мудрість" і копання в лайні, яке видають за щирість)

те, що ти не просто фіксувала імпресії, а взяла тему - це гуд.

>> Цікаво, що існую якась "я" з певним рівнем

у всіх, хто пише, є рівень ;) колись я взяв свої тексти, оцінив свій рівень і перестав писати)))

>> вважала, що це аааа бббб ссвв

да, ганьба мені - провтикав неточні рими в перших версах) питання знімається.

монорима взагалі штука специфічна, додає відтінку "фрашки" (формальної забавки), або рими псує. але то таке.

>> Він цікавий у дитинстві, але від нього серце не замирає.

якою моделлю вимірювача серцезамирання користуєшся?) якщо серйозно, то коли певна частина тексту аргументується лише вподобаннями автора, то кількість тих, хто розуміє текст обмежується автором))) або треба зносочку ставити

... ломоносова*
_________________

* авторка вірша дуже любить ломоносова. це така пташина мова (авт.)

одним словом, про мотивацію зле забувати)