(no subject)

[dashca]

Я сегодня вспомнила, и не могу про это не написать:
Когда я была совсем маленькой и ходила в детский сад, там был тихий час, само-собой
я вот достоверно помню один случай, когда я в этот тихий час спала, а все остальные разы, я, по-моему, не спала. Читать, естественно, не могла - сначала не умела, потом не давали, скука была смертная, так вот, два моих любимых способа занять себя:

- Искать разные закономерности в словах и звуках, особенно любила такие слова, которые, если их быстро повторять про себя, звучат, как другое слово - например - кабан-кабан-кабан это банка-банка-банка. ну вы поняли)

- Нажимать на один глаз определенным образом, так, чтобы предметы двоились, щурить глаза чтобы увидеть, как расфокусируеться картинка и закрывать попеременно то один, то другой глаз, чтобы посмотреть, как меняется картинка.

при этом я все-таки не филолог и не биолог, вот что странно.

Comments

[dmytrish.livejournal.com]

Пам'ятаю, років у сім, коли уже читав запоєм, саме тоді почався Жуль Верн і подібне, я любив, засинаючи, "писати" подумки пригодницькі повісті, які, як тепер розумію, складались із переліку назв місць (я був повернутий на картах і міг заучувати їх на пам'ять, запам'ятовувати кожну протоку, місто, гору, назви, вигини, контури; і в назвах самих по собі була якась особлива привабливість), пам'ятаю, що там були головні герої Глобус і Лампа, ті самі, які стояли в мене на столі, ех.
А про дитсадок - теж не спав) Тільки теж не пам'ятаю, що робив. Може, і спав?) Але коли в шість дозволили сидіти самому вдома, був дуже радий.